Трансляція Радіа Свобода наживо

Джон Леннон Ти уяви / John Lennon Imagine

ти уяви, що нема неба
це просто, памятай
і пекла під ногами
над нами лише рай
ти уяви, що усі люди
живуть лиш одним днем...

уяви світ без кордонів
все зовсім дуже просто
без вбивств і смерті
і без релігій теж
ти уяви, усіх людей
в мирі живучих...

і ти скажеш я мрійник
та не я лише один
хочу щоб ми зєднались
і стане в єдності світ

ти уяви світ без грошей
не знаю чи зможеш так
без голоду й жадоби
всесвітній дружби знак
ти уяви, усіх людей
що обєднали світ...

і ти скажеш я мрійник
та не я лише один
хочу щоб ми зєднались
і стане в єдності світ

© Є.Очеретяний, переклади

Bob Marley I wanna love you / Боб Марлі Хочу любити

Хочу любити і лілувать,
Хочу любити щоночі і щодня
Ми будем разом, наш дах - це небо,
Будем ділити моє самотнє ліжко,
Ділити простір, єєє! хвала для тебе, Джа.
Це любов, це любов, це любов, це любов - відчуваю!
Це любов, це любов, це любов, це любов - відчуваю!
знати, знати, хочу знати вже!
знати, знати, мушу знати вже!
 Я-Я-Я-Яйййй, я хочу-повний сил,
Кидаю свої карти на твій стіл!

Хочу любити, Хочу любити і цілувать, любити і лілувать,
Хочу любити щоночі і щодня,
Ми будем разом, наш дах - це небо,
Будем ділити моє самотнє ліжко,
Ділити простір, єєє! хвала для тебе, Джа.
Це любов, це любов, це любов, це любов - відчуваю!
Це любов, це любов, це любов, це любов - відчуваю!
Воаа! Так, я зна.., так, я зна..., так я знаю! Так, я зна.., так, я зна..., так я знаю!
 Я-Я-Я-Яйййй, я хочу-повний сил, Кидаю свої карти на твій стіл!
Бач: Хочу любити, Хочу любити і цілувати, любити і цілувати.
 Хочу любити щоночі і щодня,
Ми будем разом, наш дах - це небо,
Будем ділити моє самотнє ліжко,
Ділити простір, єєє! хвала для Джа.

L. Armstrong What a wonderful world / Л. Армстронг Який чудовий цей світ

Бачу зелень дерев, троянди теж

Вони цвітуть для нас без меж

І я мислю собі, який чудовий цей світ

Я бачу синь небес, білі хмарú

Блаженний день, святі ночí

І я мислю собі, який чудовий цей світ

Кольóри веселкові, чудові в небесах

Й на лицях у людей, що йдуть по бульварах

Люди салютують, питають  «Як в тебе все?»

І одне другому кажуть «Я люблю тебе»

Я чув дитячий плач, вони ростуть

Знають більше, ніж я коли-небудь

І я мислю собі, який чудовий цей світ

Так, я мислю собі, який чудовий цей світ

© Є.Очеретяний, переклади

Моя вірна мово (Чеслав Мілош) / Moja wierna mowo (Czesław Miłosz)

Моя вірна мово,

служив я тобі.

Щоночі ставив перед тобою миски з фарбами,

щоби мала і березу, і стрибунців, і снігурів

захованих у моїй пам’яті.

Так тривало багато часу.

Була моєю вітчизною - бо не вистачало іншої.

Я думав - будеш посередницею

помежи мною і хорошими людьми,

хоч і було б їх двісті,  десять

чи зовсім ще не народилось.

Зараз зізнаюся у сумніві.

Бувають миті, коли здається, що змарнував життя.

Бо стала ти мовою падлюк,

мовою нерозумних і ненависників

себе може більш ніж інших націй,

мовою інформаторів,

мовою помішаних,

хворих на власну невинність.

Але ким я є без тебе.

Хіба що школярем в віддаленому краї,

і success без страху і принижень.

Ну так. Ким є я такий без тебе.

Філософом, як кожен є.

Я розумію, то мабуть моє виховання:

віднята слава індивідуальності,

Грішнику з мораліте

червоний диван підстилає Велика Хвала,

а в цей самий час магічний ліхтар

кидає на полотно образи людських і Божих страждань.

Моя вірна мово,

можливо, однак, мушу тебе рятувати.

я буду надалі ставити миски з фарбами,

ясними й чистими, якщо це можливо,

бо у нещасті потрібні лад і краса.

Беркелі, 1968

© Є.Очеретяний, переклади

Гей Йво - Дж. Хендрікс (гуцульська адаптація)

Гей Йво, де с мо йдеш з тим гвером у руци

Гей Йво, кажу де с мо йдеш з тим гвером у руци

Я йду би с вбити свою паню

Знаєш, я застав ї на гарячім з любком

Йо, я йду би с вбити свою паню

Знаєш, я застав ї на гарячім з любком

Ич і то не смішно.

Гей Йво, я чув ти застрелив свою паню

ти  ї застрелив уже

Гей Йво, я чув ти застрелив свою паню

ти застрелив, звалив ї до землі йо

Йо.

Йо я бехнув ї

Знаєш, я застав ї на гарячім з любком

Ич, йо я бехнув ї

Знаєш, я застав ї на гарячім з любком

І я дав їй пістолем

і я вбив ї

гаразд.Стрельни ще хоч раз, легінь

Йо.

І закопай ї.

Йо.

Гей Йво,

І де ж ти тепер меш іти

Гей Йво, кажу

І де ж ти тепер меш іти

Піду я на полудень

На полудень до Мексики

Йо.

Піду я на полудень

де буду вільний назавжди

І ніхто не схопит мене

ніхто не повісит

не завяже мотузки на шиї

Ти ж бо меш в це вірить

Наразі мушу йти

Гей Йво

ти ліпше поспіши

Бувайте всі

Гей, гей Йво

© Є.Очеретяний, переклади

Френк Сінатра Мандрівники вночі / Frank Sinatra Strangers in the night

Мандрівники вночі кидають погляди
здивовано вночі
в тихій надії, плекаючи любов
доки аж день зійде

Щось в твоїх очах таке манливе
В усміху твоїм таке збудливе
Щось в моїх грудях
сказало - що будеш моя

Мандрівники вночі, два одиноких
ми мандрівники вночі
аж до моменту
нашого першого "Здоров!"
не знали ж ми цього
Кохання було зовсім близько
на відстані палкого танцю, і

із тієї ночі, ми завжди разом
в коханні назавжди, коханці випадкові,
цього так бажали
Мандрівники вночі

Кохання було зовсім близько
на відстані палкого танцю, і

із тієї ночі, ми завжди разом
в коханні назавжди, коханці випадкові,
цього так бажали
Мандрівники вночі


Ду доді добі до
до ду де ла
да да да да я

Ерік Клептон Ти б згадала мене / Eric Clapton Would you know my name

Чи згадала б мене
якби зустрілись на небі?
було б все як було
якби зустрілись на небі?

Не буду слабким
і житиму
Бо я знаю, мені ще рано
сюди на небо

Тримала б руки мої
якби зустрілись на небі?
Мене б підтримала ти
якби зустрілись на небі?

знайду свій шлях
у днях і ночах
Бо я знаю, не можна довго
мені на небі

Звалити може час
ноги звязати
Серце виїсти
щоб благати його, благати його

У тій стороні
мир, я певен лиш
Я знаю не буде більш
сліз на небі

Чи б згадала мене
якби зустрілись на небі?
Було б все як було
якби зустрілись на небі?

Не буду слабким
і житиму
Бо я знаю, мені ще рано
сюди на небо

© Є.Очеретяний, переклади

Френк Сінатра По-свому / Frank Sinatra May way

Тепер, кінець близкий
передімноу паде завіса
Мій друг, скажу тобі
долю свою, якоу горджуся

Прожив, життя сповна
пройшов усі важкі дороги
та все, все що робив
робив по-свому

Зовсім, я не шкодую
ну може трох'и, та не зважаю
робив, що мав зробити
і бачив все без заборони

креслив, я свій маршрут
обачний крок уздовж стежин
та все, все що робив
робив по-свому

Так то був час, певен, що знаєш
я більше брав ніж міг пронести
та все коли сумнів брав верх
тоді ставав й все викидав
то все було я не здававсь
робив по-свому

Любиу, сміявсь і плакав
було усе і доля втрати
Тепер, минули сльози
й все видається, таким кумедним

Робиу я то усе
і мушу так сказати прямо
"Ні, ні я був таким
робив по-свому"

Хто ти людино, ну що ж ти маєш
не є собоу - немаєш ніц,
казати те, що відчуваєш
не слухай того хто долілиць
дивись на мене, я брав удари
й робив по-свому

Gary Moore Still got the Blues / Гарі Мур Все ще співаю блюз

колись було так легко
комусь віддати своє серце
тепер я розумію
що найважче
це ціна- яку треба заплатити
я зрозумів що любов
ніколи не була моїм другом
я мав це знати
не один раз

так давно, це було так давно
і все ще співаю блюз
тобі

колись було так легко
закохатись знову
я зрозумів що найважче
це шлях, який веде до болю
я зрозумів що любов
була більше ніж просто гра
в яку грають і виграють
в ній - тільки переможені

так давно, це було так давно
і все ще співаю блюз
тобі

часу досить спливло
коли востаннє бачив твоє обличчя
А зараз у серці
порожнеча
там де колись була ти

хоча дні минають
єдина річ, яку я знаю
я все ще співаю блюз тобі

© Є.Очеретяний, переклади

Діп Пепл Дим над водою, Deep Purple / Smoke on the water

Дим над водою
Всі ми зїхались в Монтре
До Женевського озера
на фургоні, робити записи
у нас було мало часу
Френк Заппа і Зе Мазерс
були тут повсюди
якийсь дурень зі стартовим пістолем
спалив усе до грунту
Дим над водою, небо у вогні, дим над водою

Вони спалили гральну залу
розсипалась зі страшним звуком
Клод бігав взад-вперед
штовхаючи дітей на землю
коли усе скінчилось
здавалось ми забіг програли
Дим над водою, небо у вогні, дим над водою

Все скінчилось в Гранд Готелі
Там було холодно і пусто
Але на машині запису звуку
Ми записували свою музику
І трохи червоного світла і пару старих ліжок
Ми добре потіли
Не знаючи що з того вийде
Я знаю, я знаю ми не забудемо
Дим над водою, небо у вогні, дим над водою

© Є.Очеретяний, переклади

Guns N' Roses - Don't Cry / Не плач

Мов до мене ніжно
Сум у твоїх очах
Ти така в задумі
Я прошу не плач
Я знаю на душі так важко
Я ще вчора там був
Щось змінилось в тобі
Не знаєш сама

Прошу я тебе не плач
Я все ще кохаю, ляля
Прошу я тебе не плач
Прошу я тебе не плач
Над тобою ж небо, ляля
І прошу я тебе не плач

Даруй мені шепіт
Подай мені знак
Подаруй поцілунок
Нім ти скажеш – бувай
Не сприймай все так важко
Не переймайся так
про нас я буду думати завжди
Й про те як було добре, лялю

Прошу я тебе не плач
Я все ще кохаю, ляля
Прошу я тебе не плач
Прошу я тебе не плач
Над тобою ж небо, ляля
І прошу я тебе не плач

© Є.Очеретяний, переклади

Nirvana / Come as you are / Прийди, таяк є

Прийди, таяк є, як була
якою хочу тебе
таяк друг таяк друг таяк недруг
зачекай поспіши
лови свій шанс не спізнись
відпочинь таяк друг в моїй памяті
прийди втомлена, оновлена
якою хочу тебе
таяк тренд таяк френд в моїй памяті
і клянусь у мене зброї нема
ні у мене зброї нема


Прийди, таяк є, як була
якою хочу тебе
таяк друг таяк друг таяк, старий недруг
зачекай поспіши
лови свій шанс не спізнись
відпочинь таяк друг в моїй памяті
прийди втомлена, оновлена
якою хочу тебе
таяк тренд таяк френд в моїй памяті
і клянусь у мене зброї нема
ні у мене зброї нема

Nirvana
Come As You Are

Come as you are, as you were
As I want you to be
As a friend, as a friend, as an old enemy
Take your time, hurry up
The choice is your, don't be late
Take a rest as a friend as an old memoria
Come dowsed in mud, soaked in bleach
As I want you to be
As a trend, as a friend, as an old memoria
And I swear that I don't have a gun
No I don't have a gun

Come as you are, as you were
As I want you to be
As a friend, as a friend,
As an old enemy
Take your time, hurry up
The choice is your,
Don't be late, take a rest
As a friend
As an old memoria

Come dowsed in mud, soaked in bleach
As I want you to be
As a trend, as a friend,
As an old memoria

And I swear
That I don't have a gun
No I don't have a gun

Вечірній парк Ернст Шур / Abend im Park Ernst Schurr

ВЕЧІРНІЙ ПАРК

Бавиться останнє сонце у своїх промінцях

Які горять немовби вогняні снопи

кружляючи в своїм іскристім танці

Холодні маси пролітають над травою

увечері гуляють люди

Як тіні: тихо, німо, безжиттєво.

Так якби й не бачать інших

Їх очі глипають до середини

Й мовчанку зберігають ідучи.

Так ніби в хороводі

Фігури різьблені

прослизнувши зникають в забутті

Ковтає . Мстиво

воду,що валиться

що трохи мерехтить, колишеться у білому пломінні

Спалахує щоб швидше догоріти.

І знов панує тиша в царстві тіней

Й до дум манить вечірня прохолода 

Abend im Park

Und in den Strahlen spielt die letzte Sonne

So daß sie glühn wie Feuergarben

und wirbeln wie ein Spiel von Funken.

Kühl fließt die Luft auf grünem Rasen

Die Menschen gehen hin im Abend

Wie Schatten, still und stumm und leblos,

Als sähe keiner mehr den andern

und hätte Augen, die nach innen blicken

und ginge wie in einem großen Schweigen.

Es ist wie ein gedämpfter Reigen

und die Figuren sind wie ausgeschnitten.

Vergessen sind sie, wenn sie hingeglitten.

Da schluckt das Becken plötzlich. In den Rachen

stürzt jäh die Wassersäule, stürzt zusammen

züngelt nur noch und wallt in weißen Flammen . . . 

Und zuckt noch auf . . ., um jäher zu ermatten.

Und nun ist Stille in dem Reich der Schatten.

Zu tiefem Sinnen lockt die Abendkühle.

1910

F. Scott Fitzgerald Sleep of a University / Скотт Фітцджеральд Університетський сон

Університетський сон

Вглядаються довгими, похмурими годинами

Як статуя Мітри – іронічні вежі

Їх чванливі риси посилені світлами

М’якнуть, стають трагічними уночі

Сором’язливі циніки свого символізму

Гордо кидають виклик безсонному світу

Із псевдо-старого Нассау-Холлу, дзвін

Забив годину, ніби «Все в порядку»

Над кампусом, і байдужий бриз

Дрімотно пропливає, фільтруючись деревами

Криві гілки яких лежать

Як тюлі «пуан д'Аленсон» під небом

В м’якому сіро-чорному одязі

З нашитими зірками, на крихітному глобусі.

                                    

У місці без життя, панує мир:

Бо школа спить в безглуздім сні,

Вглядаючись в безмісячні години

І як статуя Мітри – стоять іронічні вежі.

© Є.Очеретяний, переклади

Бі Бі Кінг Колихни мене бейбі / B.B.King Rock me, baby

Колихни мене бейбі, колихай мене цілу ніч

Колихни мене бейбі, колихай мене цілу ніч

Хочу щоб ти сколихнула мене бейбі

Таке не шкодить мені ніц

Оберни мене бейбі, як обертаєш колесо  

Хочу щоб ти обертала мною бейбі

Як обертаєш колесо

Хочу щоб ти обертала мною бейбі

Не уявляєш як це круто

Колихни мене бейбі, колихай мене поволі

Так, колихни мене кохана бейбі, колихай мене поволі

Хочу щоб ти колихала мене бейбі, колихала досхочу.

Чеслав Мілош Скриня/ Czesław Miłosz Skrzynka

Таємниця кожного життя
лежить до судного дня
у чорній скрині, на замок закритій,
дубовим коренем обвитій
у лісі, наповненому криками нестворених тварин
і тріскотом розрядів електричних.

© Є.Очеретяний, переклади

Чеслав Мілош Занепад / Czesław Miłosz Upadek

Смерть людська подібна до занепаду держави,

Що мала армію, вождів, пророків,

Порти багаті, кораблі у кожнім морі.

Та зараз вже не може помагати, чи з іншими союзи укладати -

Міста її порожні – розпорошився натовп.

Земля котра давала урожай – осокою укрита

І мова її втрачена й покликання забуте

А діалект сільський далеко десь – у недоступних горах.

© Є.Очеретяний, переклади

Чеслав Мілош З нотатника офіцера Рудольфа Грьоте (1944) / Czesław Miłosz Z notatnika oficera Rudolfa Groethe (1944)

Біле місто на рівнині під високим небом

щодня стоїть під вогнем важкої артилерії

чорніють, будівлі кришаться від неї,

Густі пожежі. Літак щоразу бомбардує

І дим підноситься, зливається, звивається угору

Перпендикулярний чорний стовп над горизонтом

людей не видно через мою лорнету польову

лишень серійний брязкіт броні чути.

Я знаю, ми частково нищимо своє.

Покоління шпалер. Античність закруток.

Запах ліків проти бронхіту. Столики і гребінці.

Філіжанки, вази. Плаття в нафталіні.

Кров як лікер не залишить ні сліду

Речі стануть рештками. За якихось там кілька років.

Пересіватимуть землю металевим ситом.

І пальцями підноситимуть розбиту порцеляну.

Чеслав Мілош. ПІСНЯ ПРО ПОРЦЕЛЯНУ / Czesław Miłosz. PIOSENKA O PORCELANIE

ПІСНЯ ПРО ПОРЦЕЛЯНУ

Мої рожеві блюдця,
Квітчасті філіжанки,
Лежали на березі річки,
Де їхали танки.
Вітерець над вами літає,
Пух із перини губить,
На чорний слід опадає
Зламаної яблуні.
Земля, там де спориш, заллята
Бризками ніжної піни.
Нічого мені так не шкода,
Як порцеляни.

І тільки світанок настане
За плоским горизонтом,
Чути, як земля стогне,
І маленьких блюдець тріски.
Дорогоцінні сни майстрів,
І лебедів замерзлих піря
Пливуть по підземних ріках
жоден про них не згадає.
Думка враз зникне.
За нею настане рано
Нічого мені так не шкода,
Як порцеляни.

І все аж до краю сонця
Шкаралупками вкрито.
І їх хрустку сутність
Своїм черевиком розчавить.
Дрібнички що іскрились,
І тішились барвами,
Покрилися всі плямами
І застиглими фарбами,
Лежать на свіжих курганах
блюдця, глечики, чашки.
Нічого мені так не шкода,
Як порцеляни.

© Є.Очеретяний, переклади

Johann Gaudenz von Salis-Seewis - Herbstlied, Йоганн Гауденц Заліс-Зеевіс - Осіння пісня

Осіння пісня

1782

Кольоровими стали ліси

Жовтими – стернові поля

І осінь наступає

Червоне листя опадає

Сірі тумани клубочаться

Прохолоднішим дує вітер

Як же наповнене гроно

Із виноградного листя

виблискує пурпурово

У садах достигають

Персики смугасті

В біле і чорне розмальовані

Глянь як тут дівчина

Старанно груші і сливи

До свої корзини кладе

І легкими кроками

Ті золоті айви плоди

Додому несе

Носії прудко підстрибують

А дівчата співають

Усі веселяться

Кольорові стрічки літають

Між високим виноградом

На капелюсі з соломи

Скрипка звучить і флейта

При вечірній зорі

І при місячному світлі

Юні виноградарі

Підморгують і починають

Німецький танок


HERBSTLIED.


 1782.


Bunt sind schon die Wälder;
Gelb die Stoppelfelder,
Und der Herbst beginnt.
Rothe Blätter fallen,


Graue Nebel wallen,
Kühler weht der Wind.


Wie die volle Traube,
Aus dem Rebenlaube,
Purpurfarbig stralt!


Am Geländer reifen
Pfirsiche mit Streifen
Roth und weiß bemalt.


Sieh! wie hier die Dirne
Emsig Pflaum’ und Birne
15
In ihr Körbchen legt;
Dort, mit leichten Schritten,
Jene, goldne Quitten
In den Landhof trägt!


Flinke Träger springen,


Und die Mädchen singen,
Alles jubelt froh!
Bunte Bänder schweben,
Zwischen hohen Reben,
Auf dem Hut von Stroh!


Geige tönt und Flöte
Bei der Abendröthe
Und im Mondenglanz;
Junge Winzerinnen
Winken und beginnen


Deutschen Ringeltanz. 

Das Weidenbrettchen, brettchen /Вербовая дощечка, дощечка,/

Das Weidenbrettchen, brettchen
Auf deren läuft Nästchen, Nästchen

Auf das ganze Feld es glänzt und glänzt
Da wo der Liebling herkommt herkommt

Da wo der Liebling herkommt herkommt
Etwas Nästchen mitbringt mitbringt

Die roten Stiefelchen, Stiefelchen
In Kosiv gergestellt hergestellt

In Kosiv gergestellt hergestellt
In Lemberg abgenutzt abgenutzt

wo Nästchen erscheinte erscheinte
der ganze Hain brannte brannte

Gehen Mädchen löschen löschen
In Pützen Wasser tragen tragen

Wie viel gibt es in Pützen Wasser
soviel haben es Mädchen Wahr, Wahr

Wie viel gibt es in Pützen Brättchen
soviel haben Jungen Schmerzen

Wie viel gibt es in Sieben Wasser
soviel haben es Jungen Wahr, Wahr

Вербовая дощечка, дощечка,
Ходить по ній Насточка, Насточка,

На все поле леліє, леліє,
Звідки милий приїде, приїде.

Звідки милий приїде, приїде.
Щось Насточці привезе, привезе.

Червонії чоботи, чоботи,
Косівської роботи, роботи.

А в Косові роблене, роблене,
А у Львові ношене, ношене.

Як Насточка бувала, бувала,
Вся діброва палала, палала.

Ідіть, дівки, гасити, гасити,
Цебром воду носити, носити.

Скільки в цебриці водиці, водиці,
Стільки в дівках правдиці, правдиці.

Скільки в цебрі дощечок, дощечок,
Стільки хлопцям болячок, болячок.

Скільки в решеті водиці, водиці,
Стільки в хлопцях правдиці, правдиці.

Ірина Вікирчак, Жовтий день

Жовтий день

Хтось палить торішнє листя.

Затопило околиці димом.

Загубилися ми в передмісті

Сховавши у пазуху диво.

Я читала уголос Шекспіра,

Ти не плакав на мову сонетів.

Цілував у волосся і шкіру,

Піддаваючись волі тенетів.

Я замовкла і ми зупинились, -

Не поезія була наркотик –

Весна. Несподівана й тепла.

І жовта. І губ твоїх дотик.

Der gelbe Tag

Jemand verbrennt den alten Laub

Stadtrand im Rauch versunken

Wir verliefen uns in der Vorstadt

An der Brust den Wunder Versteckend

Ich las den Shakespeare vor, laut

Du konntest von Sonetten nicht weinen

Küsstest die Haare und Haut

 Dem Garns Willen ergebend

Ich war still und wir anhielten

Poesie war gar keine Drogen

Unerwarteter, warmer Frühling.

auch ein gelber. Und Lippenberührung.  

Żółty Dzen

Ktoś pali stare liście

Zatopiło okolicę dymem

Zagubyliśmy sie w przedmieśce

                                                           Napełnili pazuche cudem

Czytałam Shakespeara w polglosie

Nie plakaleś na mowę soneta

Calowaleś włosy i cerą

Ulegając woli sieći 

my sie zatrzymali i ja zamilkłam

Poezja ne była jak narkotyk 

Wiosna. Niespodziewana i ciepla

I żolta. I warg twoich dotyk. 

Чеслав Мілош. Пристойніш було би не жити.

Пристойніш було би не жити, бо ж жити непристойно

розкаже той, хто верне через багато років

до молодості свого міста. Нема  нікого

з тих, хто ще ходив отими вулицями

і нічогісінько окрім його очей вони не мали

і спотикаючися йшов - дивився замість них

на світло, що любили і на бузок, що знову зацвітав

і досконалішими були його ноги

ніж ноги, що не ходять. Вдихав легенями повітря

як у живих, зазвичай, серце билось

дивуючись, що б'ється і в тілі враз пробігла

їх кров, її - артерії його живили киснем

відчув в собі їх все нутро

минулі чоловічність та жіночність у ньому зустрічались

і кожен сором і смуток і любов

і якщо нам доступне розуміння

я думав, що в певну спрівчутливу мить

мене коли від них щось відділяло - гину.

З бузку квіток дощ на обличчя накрапає

його, її і одночасно моє.

© Є.Очеретяний, переклади

Герман Брох, Істина серйозна; веселощам ж не можна довіряти

Істина серйозна; веселощам ж не можна довіряти
Поблякнуть ввечері фарби ландшафту і
навіть найвеселіші
А вона свої покаже наміри серйозні
коли темніюча олива проти захмуреного неба стане
закутана у нерухомості
О Минуле що увечері розтане
як знання вічно Живого
і стануть потім камені кристалом а день робочий спочиває
всерйоз до свого справжнього настання
© Є.Очеретяний, переклади

Denn das Wahre ist ernst; traue der Heiterkeit nicht.
Es verblassen des Abends die Farben der Landschaft, auch die
heitersten,
und sie zeigt ihre ernsten Linien,
wenn der dunkelnde Ölbaum gegen des Himmels Dämmergrau steht
eingehüllt in Unbeweglichkeit.
Oh das Gewesene, das sich abends herabsenkt
als Ahnung des Immerseienden.
Dann wird der Stein zum Kristall, das Tagewerk aber ruht im
Ernste zum wahren Bleiben.
© Hermann Broch, Werke

Бертольд Брехт Мотузка розірвалась / B. Brecht Der Abgerissen Strick

мотузка розірвалась
її вузлом можливо знову завязать
вона триматиме та
все ж вона вже не нова

можливо знову
зустріч ти мені влаштуєш
та тільки там
де ти мене покинула
ніколи ти мене
вже не зустінеш

© Є.Очеретяний, переклади

Пауль Целан, Цей гомін це Сама по собі правда / Paul Celan Ein Dröhnen:

Ein Dröhnen: es ist

die Wahrheit selbst

unter die Menschen

getreten,

mitten ins

Metapherngestöber.

© Paul Celan, Werke

Цей гомін це

сама по собі правда

між люди

підступила

в метафорній заметі

© Є.Очеретяний, переклади

Гайнріх Гайне, О, я тужу за сльозами / H. Heine Ach, ich sehne mich nach Tränen

О, я тужу за сльозами
любовними, ласкавими
та жаль, боюсь оця туга
кінечно буде справжньою.


Любові - солодка мулява
любові гірка хоть
караючи крадеться знов
у ледь здорову плоть

© Є.Очеретяний, переклади

Гайнріх Гайне, О знов ці очі / H. Heine Ach, die Augen sind es wieder,

О знов ці очі мене колись так любо зустрічали і знов ці губи мені життя засолоджали і знов цей голос який колись я слухав радо це просто я уже не той давно змінився і попростував додому і білими красивими руками обійнятий так міцно і кохано лежу на її серці з притупленим чуттям, нерадо © Є. Очеретяний, переклади

Василь Стус Утрачені останні сподівання

Die letzten Hoffnungen verloren

Und endlich frei und endlich frei bist du

Beeile dich in die Verbannung gehend

Und gnadenlos verbrenne teure Briefe

Verbrenne Verse und verbrenne Seele

Verbrenne deine reinen Oberschmerzen

Und störrisch, unbekannt musst du ablegen

Dem Obdachlosen Bastschuhe anziehen

Was morgen kommt? Das Brot, der Tag.

Was wird’s wenn er nicht kommt

Es kommen Zelle und die Folter

Der Schwachschritt und der dunkle Pfad. 

 © Є.Очеретяний, переклади

Утрачені останні сподівання,

нарешті — вільний, вільний, вільний ти,

тож приспішись, йдучи в самовигнання,

безжально спалюй дорогі листи.

І вірші спалюй, душу спалюй, спалюй,

свій найчистіший горній біль — пали,

тепер, упертий, безвісти одчалюй,

бездомного озувши постоли.

Що буде завтра? Дасть Біг день і хліба.

А що коли не буде того дня?

А буде тільки буда, тільки диба,

і кволий крок, і стежка — навмання.

 © Василь Стус, поезія

Г. Чубай - Коли до губ твоїх лишається півподиху,

Wenn zu deinen Lippen bleibt nur Halbatmen

Wenn zu deinen Lippen bleibt nur Halbschreiten –

Deine Pupillen sind von der Verwunderung gewoben ,

In deinen Augen ist es breit und blau

Du flüsterst etwas so bezaubernd und leise,

Dies Flüstern peinigt meine Seele,

ich konnte atmen und Vergesse Іch es  

dass laufen ich konnte vergess ich auch

Der schwarze Vogel deiner Lider geht nur hoch

Und meine Zuversicht entzieht er noch.

Der meine Halbschritt bleibt nun ungemacht,

Halbatmen bleibt im Halse stecken.

Deine Pupillen sind von der Verwunderung gewoben,

In deinen Augen ist es breit und blau

aber zu deinen Lippen bleibt nur  Halbatmen

aber zu deinen Lippen bleibt nur  Halbschreiten –

aber zu deinen Lippen bleibt nur  Halbatmen

aber zu deinen Lippen bleibt nur  Halbschreiten –

© Є.Очеретяний, переклад

Коли до губ твоїх лишається півподиху,

Коли до губ твоїх лишається півкроку –

Зіниці твої виткані із подиву,

В очах у тебе синьо і широко.

Щось шепчеш зачаровано і тихо ти,

Той шепіт мою тишу синьо крає,

І забуваю я, що вмію дихати,

І що ходити вмію, забуваю.

А чорний птах повік твоїх здіймається

І впевненість мою кудись відмає.

Неступленим півкроку залишається,

Півподиху у горлі застрягає.

Зіниці твої виткані із подиву,

В очах у тебе синьо і широко,

Але до губ твоїх лишається півподиху,

До губ твоїх лишається півкроку.

Але до губ твоїх лишається півподиху,

До губ твоїх лишається півкроку.

© Грицько Чубай, вірші