четвер, 21 червня 2012 р.

Моя вірна мово (Чеслав Мілош) / Moja wierna mowo (Czesław Miłosz)

Моя вірна мово,
служив я тобі.
Щоночі ставив перед тобою миски з фарбами,
щоби мала і березу, і стрибунців, і снігурів
захованих у моїй пам’яті.

Так тривало багато часу.
Була моєю вітчизною - бо не вистачало іншої.
Я думав - будеш посередницею
помежи мною і хорошими людьми,
хоч і було б їх двісті,  десять
чи зовсім ще не народилось.

Зараз зізнаюся у сумніві.
Бувають миті, коли здається, що змарнував життя.
Бо стала ти мовою падлюк,
мовою нерозумних і ненависників
себе може більш ніж інших націй,
мовою інформаторів,
мовою помішаних,
хворих на власну невинність.

Але ким я є без тебе.
Хіба що школярем в віддаленому краї,
і success без страху і принижень.
Ну так. Ким є я такий без тебе.
Філософом, як кожен є.

Я розумію, то мабуть моє виховання:
віднята слава індивідуальності,
Грішнику з мораліте
червоний диван підстилає Велика Хвала,
а в цей самий час магічний ліхтар
кидає на полотно образи людських і Божих страждань.

Моя вірна мово,
можливо, однак, мушу тебе рятувати.
я буду надалі ставити миски з фарбами,
ясними й чистими, якщо це можливо,
бо у нещасті потрібні лад і краса.

Беркелі, 1968

© Є.Очеретяний, переклади

Немає коментарів:

Дописати коментар