суботу, 12 лютого 2011 р.

Василь Стус Утрачені останні сподівання

Die letzten Hoffnungen verloren
Und endlich frei und endlich frei bist du
Beeile dich in die Verbannung gehend
Und gnadenlos verbrenne teure Briefe
Verbrenne Verse und verbrenne Seele
Verbrenne deine reinen Oberschmerzen
Und störrisch, unbekannt musst du ablegen
Dem Obdachlosen Bastschuhe anziehen
Was morgen kommt? Das Brot, der Tag.
Was wird’s wenn er nicht kommt
Es kommen Zelle und die Folter
Der Schwachschritt und der dunkle Pfad. 
 © Є.Очеретяний, переклади

Утрачені останні сподівання,
нарешті — вільний, вільний, вільний ти,
тож приспішись, йдучи в самовигнання,
безжально спалюй дорогі листи.
І вірші спалюй, душу спалюй, спалюй,
свій найчистіший горній біль — пали,
тепер, упертий, безвісти одчалюй,
бездомного озувши постоли.
Що буде завтра? Дасть Біг день і хліба.
А що коли не буде того дня?
А буде тільки буда, тільки диба,
і кволий крок, і стежка — навмання.
 © Василь Стус, поезія

Немає коментарів:

Дописати коментар