Василь Стус Утрачені останні сподівання

Die letzten Hoffnungen verloren

Und endlich frei und endlich frei bist du

Beeile dich in die Verbannung gehend

Und gnadenlos verbrenne teure Briefe

Verbrenne Verse und verbrenne Seele

Verbrenne deine reinen Oberschmerzen

Und störrisch, unbekannt musst du ablegen

Dem Obdachlosen Bastschuhe anziehen

Was morgen kommt? Das Brot, der Tag.

Was wird’s wenn er nicht kommt

Es kommen Zelle und die Folter

Der Schwachschritt und der dunkle Pfad. 

 © Є.Очеретяний, переклади

Утрачені останні сподівання,

нарешті — вільний, вільний, вільний ти,

тож приспішись, йдучи в самовигнання,

безжально спалюй дорогі листи.

І вірші спалюй, душу спалюй, спалюй,

свій найчистіший горній біль — пали,

тепер, упертий, безвісти одчалюй,

бездомного озувши постоли.

Що буде завтра? Дасть Біг день і хліба.

А що коли не буде того дня?

А буде тільки буда, тільки диба,

і кволий крок, і стежка — навмання.

 © Василь Стус, поезія