Вглядаються довгими, похмурими годинами
Як статуя Мітри – іронічні вежі
Їх чванливі риси посилені світлами
М’якнуть, стають трагічними уночі
Сором’язливі циніки свого символізму
Гордо кидають виклик безсонному світу
Із псевдо-старого Нассау-Холлу, дзвін
Забив годину, ніби «Все в порядку»
Над кампусом, і байдужий бриз
Дрімотно пропливає, фільтруючись деревами
Криві гілки яких лежать
Як тюлі «пуан д'Аленсон» під небом
В м’якому сіро-чорному одязі
З нашитими зірками, на крихітному глобусі.
У місці без життя, панує мир:
Бо школа спить в безглуздім сні,
Вглядаючись в безмісячні години
І як статуя Мітри – стоять іронічні вежі.
© Є.Очеретяний, переклади
Немає коментарів:
Дописати коментар