Біле місто на рівнині під високим небом
щодня стоїть під вогнем важкої артилерії
чорніють, будівлі кришаться від неї,
Густі пожежі. Літак щоразу бомбардує
І дим підноситься, зливається, звивається угору
Перпендикулярний чорний стовп над горизонтом
людей не видно через мою лорнету польову
лишень серійний брязкіт броні чути.
Я знаю, ми частково нищимо своє.
Покоління шпалер. Античність закруток.
Запах ліків проти бронхіту. Столики і гребінці.
Філіжанки, вази. Плаття в нафталіні.
Кров як лікер не залишить ні сліду
Речі стануть рештками. За якихось там кілька років.
Пересіватимуть землю металевим ситом.
І пальцями підноситимуть розбиту порцеляну.
Немає коментарів:
Дописати коментар