пʼятниця, 11 лютого 2011 р.

Василь Стус. "Людина флюгер. Так. Людина флюгер."

Der Mensch ist Turmhahn. Ja, der Turmhahn
Dem Wind ist unterstellt und nicht ihm selbst
Was weiß ich? Vielleicht der Herr Gefühle leitet.
vielleicht das Wildgedränge 
der nicht besonnenen Personenwünsche Gefühle leitet,
Und lebst du tastend – und einfach bloß.
Die Selbsterkenntnis – Selbsterlöschen.
Im eignen Sattel bleiben –
Chimären der Jugend – das Leid -
Die Zeit, ich selbst, der Gott – mir auch tun  
 Und schon das Magma unter Füssen braust
Die Schicht  erstarrte, das Magma vom Gefühl
Und Streben nach Erstarrung – sind Refrains
…Und müde von Refrains abarbeitest du
Die abgebrannte Seele. Und kriegst du
Keine Rettung: tote Härte zu verchromen
Und in die See unruhig einzutreten
Und zappeln und wie ein leeres Segel
Mit’m Tageswut sich anzufüllen
Und als Eroberter,  mit Unbesonnenheit der Welt
verschwägern. Und schwimm
und stirb, du -  ein verlaufendes Bötchen.
Vernunftmäßig leitet Leben die Gefühle
Wie frech Ist es – die Seele meiden
Und kehren und anfüllen. Und ewig
In Mengen des Selbstverschwindens fliegen.

© Є.Очеретяний, переклади 

     Людина флюгер.  Так.  Людина флюгер.
     підвладний вітрові,  а не собі.
     Я знаю? Може,  бог чуттями править.
     чуттями править,  може, дика товч
     ще не оговтаних бажань людських.
     А ти живеш навпомацки - і тільки.
     Самопізнання - самозагасання.
     Триматися у власному сідлі -
     такі химери юності,  що шкода
     і часу і себе і бога - теж.
     і вже.  Вкипіла під ногами магма,
     й стверділа товщ  і магма почувань,
     і прагнення стверділості - повтори.
     . . .  А змучений повторами,  натрудиш
     з"ятрілу душу.  і нема тобі
     рятунку: прохромити твердь змертвілу
     і в море неспокійно увійти,
     щоб борсатися і,  немов вітрило
     порожне,  виповнитись шалом дня
     і вже покореному,  поріднитись
     з безумством світу білого.  Пливи
     і погинай,  заблукане човенце.
     Як здумано життя чуттями править.
     Зухвало як - цуратися душі
     і навертати й повнитись.  і вічно
     летіти в сонмі самопочезань.           


 © Василь Стус, поезія


Немає коментарів:

Дописати коментар